Чорна вода

Олександра Волох (Сизевич)

Чорна вода – господине!

Бажала я бути сильною,

Та сила моя втомилася,

До того, як народилася.

Чорна, чорна, чорна вода,

Віддай силу, віддай вроду,

Віддай щастя, віддай мрії,

Віддай спокій, темна хвиле,

Віддай!

Чорна вода – темні хвилі.

Бажала я бути щасливою,

Та щастя моє згубилося,

До того, як народилося.

Чорна вода – сива піна.

Бажала я бути вродливою,

Та врода моя втопилася,

Коли я в воду дивилася.

Стара земля

Олёна Лукіна (Ёлка)

Гори тремтять – я падаю,

Горить земля за моїм слідом.

Старі поля родять ярою.

Стала земля зеленим колом.

З неба дощі

Каменем котяться,

Я на шляху тамую крок.

Стала земля

Відблиском місяця,

Горить земля

Сльозами зірок.

Так, наче, скоро зима.

Так, наче скоро зима –

Дай руку.

Я йду по землі,

Я йду по землі сама,

А з неба летять круки.

Білі сніги вкрили голову,

Я по землі

Поспішаю вперед,

Стали дороги

Одного кольору.

Перекотиполе –

Землі хребет.

Стала земля.

Так, наче, скоро зима.

Стара земля – дай руку.

Стала земля.

Так, наче, білі крила.

Стара земля –

Вартують круки

Чорні.

Вогонь (Полум’я)

Олёна Лукіна (Ёлка)

До червоного кохання

Я востаннє повернусь,

Жарким полум’ям світання,

Біль тамуючи, нап’юсь.

Червоніють квіти крові,

Сонце сходить з-за гори.

Від любові до любові

Маків озеро горить.

Вогонь розгорне

Обійми долонь,

Вогонь до серця притулить.

Вогонь не зрадить,

Вогонь запалить.

Вогонь врятує.

Чатує, пустує,

Лютує.

Я щаслива, як солома,

Яку кострище кохає,

Аж тоді срібляста втома

Вгору попілом злітає.

Пізнє сонце – і останнє.

Пізні квіти не мої.

Я щаслива, як солома.

Я щезаю в полум’ї.

Огонь (Пламя)

Елена Лукина (Ёлка)

К своей алой любви

Ненадолго вернусь,

Жарким дымом зари,

Боль скрывая, напьюсь.

Красный крови цветок –

Солнце из-за горы.

От любви до любви

Время маков горит.

Огонь развернёт

Объятья ладоней,

Огонь к сердцу прижмёт.

Огонь не тронет,

Огонь не предаст,

И огонь не продаст,

Огонь зажжёт искру вечности

И верности в нас.

Я счастлива, как солома,

Извиваясь на углях,

До тех пор, пока усталость

Не ляжет пеплом в облаках.

Солнце позднее – прощаюсь.

Поздние цветы не мне.

Я, как песня, возвращаюсь.

Ложь! Я умерла в огне.